Імпровізована сценка баби Палажки і баби Параски.

Імпровізована сценка баби Палажки і баби Параски.

Імпровізована сценка баби Палажки і баби Параски.

В.1. Доброго дня, шановні гості! Ми вітаємо вас на нашому святі.

В.2. Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров҆я.

В.1. Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Як же без них? Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони не можуть владнати свої особисті конфлікти без стороннього ока. Прийдеться вислухати.

(Виходять баба Параска і баба Параска) 

Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчить. Шей щось там пише. Ану, най лінзи свої протру (протирає очі). Та це ми дійшли з тобою аж до Чабанівки? Та за це місто слава ходить аж за кордоном! А то з ким би   тут поріднитися! Ой, як я була  молода, то діди дуже  хотіли тут віддати мене.

Параска: Йо-йо-йой... Та ти дивися які тут гарні  люди, а ти?

Палажка: А я шо - не гарна? Та за мною аж із-за Львова  допитували...  

Параска: Та певно, як уже  допитали, та як тебе уздріли - то позаслабали.

Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, що я малов впала з припічка, і того мій ніс задерся. А так - я дуже гарна, навіть не постаріла.

Параска : Певно що так. Ти тепер як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третій з роботи загнувся...

Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивися (показує на зал), які то в Чабанівці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.

Параска: Мені звідси  би свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести собі... і то би було добре. Пройшла би  по гостинци з таков храмовов, то всі би питалися: „А звідки, Парасю твої гості?”. „З Чабанівки” – відповіла б я.

Палажка: Що гарне, то гарне місто. А чула с, кумасю, який там є розкішний палац?

Параска: Палац? Як там колись москалі казали - бракосочітанія?

Палажка: Та якого ще сочітанія, та щей з браком? Є в місті дуже пречудова резиденція – Чабанівська школа називається. Ну як палац, ну як казка.

Параска: Там що, справді так гарно

Палажка: Аякже. А ти що, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами, фотографіями? А яка там обслуга... В момент твої забаганки виконають!

Параска: Все що захочу?

Палажка: Все що хоч. Там же Інтернет є!

Параска: А то хто такий: їх начальник?

Палажка: Ну й село… Інтернет - це така мудра махіна, яка тобі все що хоч знайде.

Параска: А... то це міліція!

Палажка: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.

Параска: Шо, і каваліра може той Інтернет найти?

Палажка: Певно що може. А в тебе що, лиш такі запити?

Параска: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.

Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.

Параска: Яке ще?

Палажка: Свято осені, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.

Параска: А кавалєри там будуть?

Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.

Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:

Вітаю з святом щиро нині,

Щоби ви всі були щасливі,

Щоб не було від радості відбою,

Й вам гроші лилися рікою.

Палажка: А я продовжу:

Щоб кожному із вас, працівникові,

Дісталися дарунки суперові.

 Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету, 

Які б опікували всю бібліотеку. 

Параска: Для ваших нужд купили б мерседеса,

Й в відпустку відправляли до Одеси.

Тож зичим: щоб балаканина ця збулася!

Вам кланяються баби Парася і Палазя!

/Кланяються і виходять/